ЗАВИ́СОКО. Присл. до зависо́кий. Спробував [Микола] упізнати гілку, яка врятувала його від вовків.. Трохи зависоке від землі — навіть не віриться, що міг тоді дострибнути до неї (Загреб., Шепіт, 1966, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 48.