ЗАВИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Те саме, що підле́щуватися. Вгодований економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозирливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас., II, 1959, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 47.

Зави́лювати, люю, єш, гл. Заискивать, вилять передъ кѣмъ нибудь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 16.