ЗАВИ́ДЛИВО, рідко. Присл. до зави́дливий. Мовчки вдивлявся [ключник] в чорне гирло коридора, завидливо зиркаючи часом на вояка, що.. заснув (Фр., II, 1950, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 47.