ЗАВИ́ВКА, и, ж.

1. То саме, що завива́ння^1. З-під берета її вибивалося.. волосся, що кучерявилося після завивки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 543).

2. Вид зачіски. Дівчата стрижені і в завивках, спідничини вузенькі, до колін, з розпіркою ззаду (Тют., Вир, 1964, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 46.

За́вивка, ки, ж. = i. Завертка. Чуб. III. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 16.