ЗАВЕ́ШТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати вештатися. Дихнув вітерець — і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть (Дн. Чайка, Тв., 1960, 148); Привітавшись, Устина завешталась по хаті, підібрала віник, поправила біля печі заслінку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 44.

Заве́штатися, таюся, єшся, гл.

1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв’яка заморити.

2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах.

3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 15.