Заверша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Иногда употребляется и вообще въ смыслѣ заканчивать, закончить, довершить. Бреши, бреши, гаразд заверши, під конець правду скажи та й забожись. Мнж. 166. Було, було, погано, а сей год завершило (т. е. дошло до высшей степени): ні хліб не вродив, ні огородина. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 15.