ЗАВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 42.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ЗАВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 42.
Завелича́тися, ча́юся, єшся, гл. Заважничать. Завеличався, як жид на родинах. Ном. № 2490.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 14.