ЗАВДЯ́ЧЛИВО, присл., рідко. З вдячністю; вдячно. Павло завдячливо глянув на Василину, хотів було щось сказати, але коні рушили (Кучер, Прощай.., 1957, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 41.