ЗАВДО́ВЖКИ, присл., розм. За довжиною, уздовж (про міру довжини). На високій горі, з здоровенної кучугури околиця розкривалася верстов на десять завдовжки (Мирний, І, 1954, 256); Середина човна — три метри завдовжки — перекрита від борту до борту (Смолич, II, 1958, 43); Здоровий щупак, з лікоть завдовжки та важкий такий, ситий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 41.