ЗА́ВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завда́ти 1-5. Недобре, мстиве почуття душило його [Богдана]. Палив біль щойно завданої образи (Гончар, Людина.., 1960, 21); Йому [Т. Г. Шевченкові], завданому за писання віршів у москалі, ..довелося почути журливу пісню матроса з Островної (Мирний, V, 1955, 305); // за́вдано, безос. присудк. сл. — Доню моя, доню, ..Чи тебе завдано, А чи запродано (Чуб., V, 1874, 744).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 40.