Завга́рити, рю, риш, гл. — кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити… О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 12.