ЗАВА́ТРА, и, ж., діал. Курінь для пастухів серед загороди, в якій ночують тварини (на полонинах). Федір Штола.. обійшов заватру і загнав навідліг сокиру в стіну (Гжицький, Опришки, 1962, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 38.

Зава́тра, ри, ж. У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: родъ шалаша среди загороди, въ которой ночуютъ животныя: съ покатой крышей изъ луба и открытыми боками, чтобы спящій тамъ пастухъ могъ всегда видѣть животныхъ. Шух. І. 185, 188.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 12.