ЗАВАЛЯ́ТИСЯ1, я́ється, док., розм. Довго пролежати де-небудь без використання. Хотілося [Чіпці] й гарячої страви попоїсти. Тоді він.. назбирав ще торішньої ріпи, що де-не-де по кутках завалялася, начистить, зварить юшки — та й тільки всього! (Мирний, І, 1949, 229); В шухляді завалявся конверт від листа,адресованого Зорині (Грим., Незакінч. роман, 1962, 182).
◊ Ща́стя (ща́стячко) ще десь заваля́лося — про несподівану радість, удачу. Невже наше щастячко ще десь завалялося, і я скоро обійму тебе, обцілую, синочка свого? (Логв., Давні рани, 1961, 19).
ЗАВАЛЯ́ТИСЯ2, я́юся, я́єшся, док., діал. Забруднитися. Бідний дід, перелякався, ще й у болоті завалявся… (Ірчан, II, 1958, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 37.