Про УКРЛІТ.ORG

завалюватися

ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАВАЛИ́ТИСЯ, а́литься, док.

1. Падати, валитися, руйнуючись. Палац завалюється й горить (Н.-Лев., II, 1956, 468); Горіла хата.. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26); Дочка моя вмерла.. Та ще як, небога, і вмерла — наглою смертю: глинище завалилось та й її придавило… (Стор., І, 1957, 102); Повідь від лютої зливи підмила стовпи — і легенький, тимчасовий місток завалився (Донч., VI, 1957, 83); // Руйнуватися, обвалюватися, засипаючись. В яру криниця завалилась, Верба усохла, похилилась (Шевч., І, 1951, 384); // Падати, провалюватися. Хтось же таки катається, не боїться, що лід молоденький, що й завалитися можна (Збан., Курил. о-ви, 1963, 234); Пилипенко почервонів і ладний був у прірву завалитись .(Жур., Звич. турботи, 1960, 211); // перен. Зазнавати невдачі, провалу в чому-небудь (перев. на екзаменах) Завалювався, скажімо, на екзаменах.. якийсь синок.., і його терміново везли в область, де був недобір студентів (Кучер, Трудна любов, 1960, 194); // перен. Не мати успіху, викликати осуд, засудження (про виставу, справу і т. ін.). Арсен Загорний дуже добре розумів, що вистава.. остаточно і безповоротно завалилася (Собко, Нам спокій.., 1959, 37).

◊ Світ не зава́литься — нічого не трапиться, не станеться. — Овва! — світ не завалиться, як стане менше одним муллою! (Коцюб., II, 1955, 148); Хай (неха́й) зава́литься хто, що — уживається для висловлення негативного ставлення до кого-, чого-небудь. Чемериця махнув рукою. — Дбати про своє хазяйство? Хай воно завалиться те хазяйство. Ми ж не куркулі якісь. На клаптику все одно не розбагатієш (Коцюба, Нові береги, 1959, 77).

2. розм. Укладатися, лягати де-небудь. Нічого не писав [Сергій], запустив навчання, звечора завалювався спати, щоб швидше минула ніч і надійшла одинадцята година ранку, коли приходив листоноша (Гур., Друзі.., 1959, 167); Лушня надвечір знемігся та, завалившись на солому в стодолі, захріп мертвецьким сном (Мирний, І, 1949, 346).

3. фам. Заходити, приходити до кого-небудь, ні на кого, ні на що не зважаючи. Бараболя одягнув і взув підполковника, ..а потім, хихикаючи, запитав, куди завалитися на вечерю (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 264).

4. Западати, ввалюватися. Марія бачила горби свіжої землі, що вже почали завалюватись (Кучер, Чорноморці, 1956, 215).

5. тільки недок. Пас. до зава́лювати. Він одержував для своєї печі стружку та різний металевий дріб’язок, і піч завалювалася нормальним порядком, — так, як інші печі цеху (Руд., Вітер.., 1958, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 36.

Зава́люватися, лююся, єшся, сов. в. завали́тися, лю́ся, лишся, гл.

1) Обваливаться, обвалиться, обрушиваться, обрушиться, заваливаться, завалиться. Була завалилася стеля, трохи людей не побила.

2) Заваливаться, завалиться, забираться, забраться. Було завалиться на піч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 12.

вгору