ЗАВАЛУВА́ТИ¹, у́є, док. Почати валувати, несамовито гавкати. Завалували собаки у дворі (Мирний, І, 1954, 304); В цей час пролунав постріл, другий. У ранковій тиші завалували пси (Ле, Ю. Кудря, 1956, 327).

ЗАВАЛУВА́ТИ², у́є, док. Почати валувати, рухатися клубами, валами. Коли з високих димарів завалував кошлатий дим, вирішив Макар Онисимович залишитися при заводі (Хижняк, Тамара, 1959, 17); Над головами людей у морозному повітрі завалувала пара (Тют., Вир, 1964, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 35 - 36.

Завалува́ти, лу́ю, єш, гл. Сильно залаять (о многихъ собакахъ). Загавкають собаки, завалують на вовка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 11.