ЗАВА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до завали́ти. Вихід [у море] був завалений. Навіть вельбот ледве зміг перебратись через замілену протоку (Трубл., І, 1955, 189); Вулички [в Філіппополі] тісні, турецькі доми без вікон на вулицю, ..турецькі базари завалені виноградом (Л. Укр., V, 1956, 157); Довгий низький підвал.. весь був завалений меблями, валізами, клунками (Гончар, III, 1959, 144).

2. у знач. прикм. Який завалився. Білий димок ліниво здіймався над грузом завалених стін (Коцюб., II, 1955, 93); Марія відсахнулася від бруствера, одбігла в завалений хід сполучення (Кучер, Чорноморці, 1956, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 35 - 37.