ЗАВАГІ́ТНІТИ, ію, ієш, док. Стати вагітною. — Чули, чули?.. — питає молодиця другу, стрівши на вулиці. — Завагітніла [Мотря]… (Мирний, І, 1949, 137); Лариса ще непевна, — минуло надто мало часу, — але їй здається, що вона завагітніла (Руд., Остання шабля, 1959, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 34.

Завагітні́ти, ні́ю, єш, гл. Забеременѣть. От вона вже як завагітніла, що от-от родини будуть… Рудч. Ск. II. 90.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 11.