ЗАБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забіли́ти. Усі хлопці.. попирскали до лавок, тільки Гриць остався зі сльозами в очах і з губами, забіленими крейдою (Фр., II, 1950, 57); Борщ був ситний, заправлений салом, забілений сметаною (Горд., II, 1959, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 23.