ЗАБІ́ГЛИЙ, а, е. Який, тікаючи від когось, чогось, добрався куди-небудь. Обоє згадали, що один мірошник.., одноокий Яким, такий забіглий, як і вони, тільки з Поділля, хвалився, що знає спосіб переправити їх в Туреччину (Коцюб., І, 1955, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 22.

Забі́глий, а, е. Забѣжавшій. Забіглі душі (з України за Дунай). КС. 1883. IV. 770.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 5.