ЗАБУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док., перех., спец. Те саме, що забуто́вувати. Пішов Іван забучувати породою простір, де вже було вийняте вугілля (Рудь, Гомін.., 1959, 141); Капіталісти повтікали, ..забутивши початі шахти (Досв., Вибр., 1959, 306).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 34.