ЗАБУ́ТОК, тка, ч., заст. Залишок; пам’ятка. [Співець:] Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу. І так вона лежала довго, довго, аж поки я.. віднайшов святий забуток сей співців преславних (Л. Укр., II, 1951, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 33.

Забу́ток, тку, м.

1) Остатокъ, памятникъ. Забуток старшини. О. 1862. X. 1.

2) Забвеніе. Павлогр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 11.