ЗАБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати бунтувати. Царська гвардія з масонами забунтувала… (Мирний, І, 1949, 215); Дід Улас так і казав: це добре, що хоч шляхтич забунтував проти воєводи. Людей до гурту збере (Ле, Наливайко, 1957, 61); * Образно. Йому було жаль сестри, і глуха неприязнь до винуватця її горя піднялась у ньому, глухо забунтувала (Кол., Терен.., 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 32.