Забу́дьок, дька, м.

1) Забытый предметъ. Черк. у.

2) Забытый въ печи хлѣбъ. Як забудька ато ззість, то все буде забувати. Подол. г.

3) Раст. чернобыль. Arthemisia vulgaris L. наївся забу́дьків. Сталъ забывчивъ. Ном. № 13742.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 10.