ЗАБУ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який легко, швидко забуває. Хором керував церковний дячок.. Неуважний і забудькуватий, він часто починав співати не те, що треба (Добр., Ол. солдатики, 1961, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 32.

Забу́дькуватий, а, е. Забывчивый. Могил. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 10.