ЗАБУДО́ВА, и, ж. Спорудження будівель на якій-небудь ділянці. Зараз багато колгоспів і радгоспів ведуть забудову сіл і селищ за архітектурними планами, складеними заздалегідь (Ком. Укр., 1, 1968, 27); Роздивилась [Клавда] по світі і взялась за спекуляцію площами під забудови (Вільде, Сестри.., 1958, 454).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 32.