ЗАБРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до забря́зкати. Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли (Греб., І, 1957, 62); Слуги забігали, загомоніли, забрязкотіли ключами (Н.-Лев., І, 1956, 161); По кількох хвилинах забрязкотів засув, і на поріг виступив Василь (Мушк., Серце.., 1962, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.