ЗАБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.). А там закрасується жито, пшениця, Забрязкають коси стальні (Манж., Тв., 1955, 119); Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (Коцюб., II, 1955, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.

Забря́зкати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай парка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. І. 271.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 9.