ЗАБРЬО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБРЬО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Ідучи, забризкуватися водою, росою, забруднюватися болотом і т. ін. — А навіщо ноги бити, по нетрях лазити, забрьохуватись? (Збан., Над Десною, 1951, 214); Ніколи він не обмине калюжі, щоб не пройти через неї і не забрьохатись по самісінькі коліна (Коп., Сон. ранок, 1951, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.

Забрьо́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. забрьо́хатися, хаюся, єшся, гл. Загрязняться, загрязниться мокрой грязью, замачивать, замочить себѣ края платья.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 9.