ЗАБРЬО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Ідучи, забризкувати водою, росою, забруднювати болотом і т. ін. (взуття, одяг тощо). Вони пішли луками, поскидавши черевики, щоб не забрьохати їх у росу (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 30.

Забрьо́хувати, хую, єш, сов. в. забрьо́хати, хаю, єш, гл. Замачивать, замочить, забрызгивать, забрызгать грязью (платье).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 9.