ЗАБРО́ДЧИК, а, ч., заст., розм. Рибалка, який ловить рибу неводом, волоком і т. ін. Починалась тепла, тиха осінь. Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (Н.-Лев., II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 29.

Забро́дчик, ка, м. Работникъ, занимающійся рыбной ловлей сѣтями на заводахъ. Черном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 9.