ЗАБРИНЬЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати бриньчати. Не втерпів Кируша і торохнув так бубном, що мідні тарілочки весело забриньчали (Кучер, Трудна любов, 1960, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 28.