ЗАБРЕСТИ́ див. забріда́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 28.

Забрести́, реду́, де́ш, гл.

1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. — в го́лову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк.

2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 8.