ЗАБРЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док. Почати бренькати. При тих словах вона забренькала в струни (Фр., І, 1955, 339); Забренькали в руках у матросів гітари (Гончар, Таврія.., 1957, 414); Перехрестик знічев’я забренькав на гуслях (Добр., Очак. розмир, 1965, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 28.

Забре́нькати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забренчать. Став брать ту скрипочку та якось і забренькав струнами. Рудч. Ск. І. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 8.