ЗАБРЕ́ЗКНУТИ, ну, неш; мин. ч. забре́зк, ла, ло; док.

1. Стати брезклим. Ярошенко йшов нерівним кроком, зрідка похитуючись. Обличчя його забрезкло (Речм., Весн. грози, 1961, 362).

2. розм., рідко. Стати водянистим; покритися слизом. Буряк який, та й той у льоху забрезкне (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 27.

Забре́зкнути, кну, неш, гл.

1) Обрюзгнуть. Сим. 36.

2) Сдѣлаться водянистымъ; покрыться слизью (о квашеньѣ и пр.). Буряк який, та й той у льоху забрезкне. Отто і діжка забрезкла. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 8.