Забондарюва́ти, рю́ю, єш, гл.

1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. Аф.

2) Заработать бочарствомъ. Забондарював копу, та й є гроші на святки. Аф.

3) Затерять, не возвратить при бондарской работѣ. Се такий бондарь, що як оддаси що, то він і забондарює. Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 7.