ЗАБОЖИ́ТИСЯ, ожу́ся, о́жишся, заст. Док. до божи́тися. Забожилася [Олена], що тільки він вернеться з походу від Чернігова та пришле людей, то вона зараз і подає рушники… (Кв.-Осн., II, 1956, 208); — Товариші, повірте мені, і тоді життя буде прекрасним, от їй же богу правда! — Богунець Чиж так палко вірив у те, що говорив, що, забожившись, стукнув себе кулаком у груди (Довж., Зач. Десна, 1957, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 25.