ЗАБОГАРА́ДИТИ, джу, диш, док., заст. Допомогти. Підіть хіба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю порадою порадить (Сл. Гр.); —Як можете, Терентію, забогарадьте: хоч трохи зарятуйте грішми (Стельмах, Хліб.., 1959, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 25.

Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 7.