ЗАБЛУКА́ЛИЙ, а, е. Те саме, що заблу́каний 1. Княгиня Ольга дивилась на чудовий нічний світ, ..слухала далекий крик заблукалої чайки (Скл., Святослав, 1959, 127); Іноді лише пролітало яке заблукале чиря та в височині ледве чутно хурчав табунець качок (Досв., Вибр., 1959, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 24.