ЗАБЛИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док., рідко. Те саме, що заблища́ти. Заблистів, немов зоря, ..в руках старого шахтаря багнет (Сос., Солов. далі, 1957, 87); Міць викличуть муки твої незабуті, Перлинами сльози колись заблистять! (Граб., І, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 24.