ЗАБИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заби́ти 1-6. Ліс схожий на масу колон, забитих в землю по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 415); Двері його [палацу] були наглухо забиті (Мирний, IV, 1955, 16); Весь майдан уже був забитий народом (Головко, II, 1957, 627); Одразу й своє власне горе полізло нагору, згадав [Іван Семенович] старшого сина, забитого в боях з окупантами (Ю. Янов., II, 1954, 121); // у знач. ім. заби́тий, того, ч.; заби́та, тої, ж. Той (та), кого убили. І в телеграфних проводах ніч над забитими ридала (Сос., Щастя.., 1962, 283); // заби́то, безос. присудк. сл. Посеред сволока гвіздок забито (Барв., Опов.., 1902, 122); Петрусь вибив дошки, що ними було забито віконце (Багмут, Щасл. день.., 1951, 56).

Спа́ти мов (як, на́че і т. ін.) заби́тий — спати дуже міцно. Пастух спав також мов забитий (Фр., VII, 1951, 150).

2. прикм. Доведений до отупіння гнобленням, жорстоким ставленням; затурканий. Ось, волочучи кайдани.. віками цілими, проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі… (Коцюб., І, 1955, 150); Колись без’язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Чаб., Шляхами.., 1961, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 21.