ЗАБИ́ВКА, и, ж. Те, чим забивають отвір. Цей кисень застосовувався тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (Собко, Біле полум’я, 1952, 257); Під глиняною обмазкою черені виявлена забивка з уламків кераміки (Археол., IX, 1954, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 20.