ЗАБЕЗПЕ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАБЕЗПЕ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся; наказ. сп. забезпе́чся; док.

1. Задовольняти себе в чомусь, у якихось потребах. [Взуваю] російські «галоші», якими я забезпечилась, вибираючись у славну болотом Бібрку (У. Кравч., Вибр., 1958, 310).

2. Вживати певні заходи, робити якийсь запас і т. ін., щоб гарантувати себе від чого-небудь. Та багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд, коли буде що на завтра кусати, буде чим забезпечитись від холоду! (Мирний, IV, 1955, 287); На всякий злучай [випадок], — гадав собі [Андрій], — не зашкодить забезпечитися. Взяв.. за пазуху старий татарський кинджал (Фр., VIII, 1952, 298).

3. тільки недок. Пас. до забезпе́чувати. Комуністичне виробництво вимагає високої організованості, чіткості і дисципліни, які забезпечуються не шляхом примусу, а на основі розуміння громадського обов’язку (Програма КПРС, 1961, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 18.