ЗАБАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати басувати (про коней). Цьвохнув Білограй батіжком. Сірий жеребець забасував по кругу (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Коні вдарили копитами об землю і з місця забасували, як змії (Панч, І, 1956, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 17.

Забасува́ти, су́ю, єш, гл.

1) О лошади: начать бить ногами, становиться на дыбы.

2) Закабаливать. Забасували хлопця у чужі руки аж на три годи. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 4.