Про УКРЛІТ.ORG

забарювати

ЗАБА́РЮВАТИ, юю, юєш і ЗАБАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАБАРИ́ТИ, арю́, а́риш, док., розм.

1. перех. Залишати кого-, що-небудь десь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна; затримувати, загаювати. —Інтереси.. вітчизни потребують не забарювати тут війська (Стар., Облога.., 1961, 28); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Мирний, V, 1955, 376); [Старости і бояри:] Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (Кроп., II, 1958, 108); — Ні-ні, скидати й не треба, на вас пришивати ще краще.., не бійтеся, я не забарю вас! — мовила дівчина (Л. Янов., І, 1959, 18).

2. тільки док., неперех., рідко. Те саме, що забари́вся 1. Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Вовчок, , 1955, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 16.

вгору