ЗАБА́РВЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. заба́рвити. Сафлор іноді розводять на городах заради пелюсток, які використовують для забарвлення в жовтий колір тіста та інших продуктів (Ол. та ефір. культ., 1956, 331).

2. Колір або відтінок кольору чого-небудь. Мартинюк лежав і думав, що ось його волосся починає втрачати своє забарвлення (Дмит., Наречена, 1959, 61); Більшість земноводних своїм забарвленням добре пристосована до середовища (Визначник земноводних.., 1955, 10).

3. перен. Специфічна, своєрідна риса чого-небудь. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (Головко, II, 1957, 553); При доборі того чи іншого слова ми.. завжди повинні зважати на емоційне та образне забарвлення слова (Рильський, III, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 16.