ЗАБА́РВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заба́рвити. Бачилось їй, що бродить посеред непрозорих туманів теплої і рожево забарвленої мли (Фр., II, 1950, 309); Клітинний сік здебільшого безбарвний, а у деяких рослин він забарвлений у червоний, синій або фіолетовий колір (Практ. з анат. рослин, 1955, 10); Лексика листів Марка Вовчка,.. як і її художніх творів, досить виразно забарвлена елементами пісенної мови (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 16.