Заба́нювати, нюю, єш, сов. в. заба́нити, ню, ниш, гл.

1) Дурно вымывать, вымыть. Аф.

2) Терять, утерять при мытьѣ. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила. Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 3.