ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ, иться, док., безос., фам. Спасти на думку (про яке-небудь бажання); захотітися. Не сина з нею поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Шевч., II, 1953, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 15.

Забандю́ритися, риться, гл. безл. Захотѣться, придти фантазіи. З нею собі зробитися ріднею: не сина з нею поєднать, а забандюрилось старому самому в дурнях побувать. Шевч. 493.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 3.