ЗАБАЛЬЗАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забальзамува́ти; // забальзамо́вано, безос. присудк. сл. Великий полководець [М. І. Кутузов] захворів і помер. Це сталося в польському місті Болеславець у квітні 1813 року. Тут було поховано серце прославленого полководця, а тіло забальзамовано і відправлено в Петербург (Рад Укр., 4.Х 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 683.