ЗАБА́ГЛИВИЙ, а, е. Який має багато забаганок; примхливий. Юзина приязнь була неспокійна, забаглива (Л. Укр., III, 1952, 656).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 14.